34. Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35. І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.
36. І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37. Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38. Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39. І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40. Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41. І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42. Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.