22. Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23. А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24. І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25. Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26. Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27. І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28. І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29. І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30. Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31. Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32. Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33. І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34. Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35. І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.
36. І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37. Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38. Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39. І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.