1. Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2. Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3. Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4. Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5. Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6. І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7. З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.