1. Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2. Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3. Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4. Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5. Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6. І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7. З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
8. Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.
9. Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
10. Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
11. Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!