16. І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17. Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18. На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19. Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20. Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21. Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22. То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23. Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24. Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25. Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26. Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
27. Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.