10. Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.
11. А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
12. Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
13. Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14. Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15. Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16. І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17. Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18. На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19. Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20. Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21. Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22. То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23. Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24. Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25. Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26. Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
27. Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.