19. Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20. Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21. До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22. Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23. Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24. Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25. Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26. Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
27. Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
28. Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
29. Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
30. Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
31. Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
32. Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
33. Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
34. Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
35. Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
36. І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.