17. І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18. Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19. Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20. Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21. До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22. Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23. Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24. Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25. Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26. Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.