10. Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11. Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12. Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
13. Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14. Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15. Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16. Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17. І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18. Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19. Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20. Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21. До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.