9. Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.
10. Господь повертає в нїщо раду народів, він нївечить задуми людські.
11. Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.
12. Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, - народ, що вибрав його собі за власність!
13. Господь поглядає з неба, він бачить всїх дїтей людських.
14. З престола дому свого дивиться він на всїх живущих на землї;
15. Він, що сотворив усї серця їх, що знає всї дїла їх.
16. Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю.
17. Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.
18. Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,