7. Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї,
8. І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі.
9. Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє.
10. Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли.
11. Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене.
12. Забуто мене в серцї, як помершого; став я наче розбита посудина.
13. Чув бо я брехню від багацько людей - кругом пострах - як всї змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє.