Псалми 139:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

1. Проводиреві хора; псальма Давидова. Г осподи! Ти розглянув мене, і пізнав.

2. Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.

3. Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.

4. Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.

5. З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.

6. Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.

7. Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого?

8. Зійшов би я на небо, - ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси.

9. Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,

10. І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.

11. І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.

12. І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло.

13. Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї.

14. Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.

15. Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.

16. Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.

17. Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!

Псалми 139