4. Ти велїв заповідї твої пильно повнити.
5. Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити!
6. Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи.
7. Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї.
8. Повнити му твої устави; не опусти мене зовсїм. Бет.
9. Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх.
10. Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!
11. Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.
12. Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх!
13. Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх.
14. Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом.
15. Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати.
16. В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель.
17. Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити!
18. Отвори очі мої, і побачу дива закону твого!
19. Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх!
20. Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми.
21. Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх.
22. Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив сьвідчення твої.
23. І князї засїдають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє.