Псалми 119:134-150 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

134. Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої.

135. Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх!

136. Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

137. Справедлив єси, Господи, і праві суди твої.

138. Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї.

139. Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.

140. Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.

141. Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.

142. Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.

143. Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя.

144. Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф.

145. З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му.

146. До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му.

147. Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє.

148. Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.

149. Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене.

150. Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали.

Псалми 119