24. Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25. Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26. Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27. І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28. Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29. Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30. Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31. І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
32. Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
33. Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
34. Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;