9. Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10. Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11. Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12. Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13. Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14. Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15. І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16. Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17. Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18. Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.