1. Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
2. Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
3. Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
4. Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
5. Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!
6. Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
7. Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.
8. Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.