1. Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
2. Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
3. Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
4. Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
5. Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!
6. Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
7. Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.
8. Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.
9. Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
10. Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
11. Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
12. Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
13. Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.