Приповiстi 7:12-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

12. То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

13. От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:

14. В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;

15. Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;

16. Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;

17. Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;

18. Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;

19. Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;

20. Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.

21. Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.

22. Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,

23. Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.

24. Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.

25. Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:

26. Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;

27. Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.

Приповiстi 7