20. Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
21. На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
23. Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;
24. Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
25. Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
26. Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
27. Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
28. Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
29. Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
30. Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;
31. А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.
32. Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.
33. Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.
34. Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;
35. Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.