16. От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
17. Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
18. Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
19. Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.
20. Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
21. На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
23. Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;
24. Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
25. Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
26. Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
27. Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
28. Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
29. Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
30. Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;