1. Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2. Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
3. Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4. Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
5. Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6. Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7. Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8. Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9. Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10. Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11. Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
12. Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;