1. Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:
2. Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*
3. Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.
4. Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
5. Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.
6. Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;
7. Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.
8. Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.
9. Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.
10. Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;
11. Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;
12. Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.
13. Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.
14. Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.
15. Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.
16. Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.