4. Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
5. Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.
6. Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
7. Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
8. Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
9. Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
10. Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
11. Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
12. Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
13. Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
14. Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
15. Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
16. Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
17. Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.