3. Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.
4. Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, - пустошить її.
5. Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.
6. В грісї в ледачого - сїть про його, а праведний - все веселий і радуєсь.
7. Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.
8. Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.
9. Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, - не має спокою.
10. Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.
11. Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.
12. Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.
13. І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.
14. Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.
15. Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.
16. Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.
17. Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.
18. Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.
19. Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.
20. Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? - на дурного більш надїї анїж на його.
21. Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.