11. Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12. Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13. Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14. Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15. Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
16. Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17. Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18. Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19. Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
20. Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.
21. Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22. Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.
23. Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24. Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?
25. Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26. Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.
27. Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.