1. Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2. Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.
3. Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4. Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5. Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6. Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7. Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.
8. Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9. Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10. Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11. Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12. Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13. Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14. Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15. Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;