4. Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
5. Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
6. Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7. Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
8. Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9. Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.
10. Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11. Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?
12. Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13. Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14. Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15. Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16. Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель.
17. Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18. А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19. Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20. Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.