17. Прихили ухо твоє до слів премудрого, й оберни серце твоє до знання мого;
18. Бо втїха тобі буде, коли ховати меш їх в серцї в тебе, та коли вони будуть і в устах твоїх.
19. Про те, щоб уповав на Господа, я оце й навчаю тебе, а ти міркуй собі.
20. Чи я ж бо не писав тобі нераз - подаючи ради й науки,
21. Щоб навчити тебе слів чистої правди, щоб умів переказати слова правди тим, що тебе (по неї) послали?
22. Не граб убогого за те, що він убогий, і не тїсни злиденного в воротах*, -
23. Господь бо в справі їх вступиться за ними, і вирве у грабителїв душі їх.
24. З гнївливим не дружись, і з сердитим не кумайсь,
25. Щоб не привик і сам їх стежками ходити та й не надїв петлї на душу свою.
26. Так не чини, як ті що ручаться, і чужі довги беруть на себе;
27. Бо, як не буде чим у тебе заплатити, то про що доводити себе до того, щоб забрали постїль твою з під тебе?