Приповiстi 20:3-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

3. Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.

4. Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.

5. В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.

6. Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?

7. Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

8. Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.

9. Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?

10. Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.

11. Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

12. Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.

13. Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.

14. Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.

15. Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.

16. Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!

Приповiстi 20