Приповiстi 20:20-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

20. Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

21. Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.

22. Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.

23. Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.

24. Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?

25. Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.

26. Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.

27. Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.

28. Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.

29. Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.

30. Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.

Приповiстi 20