17. Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
18. Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
19. Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
20. Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
21. Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
22. Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
23. Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
24. Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
25. Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє.