1. Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
2. Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
3. Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
4. Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
5. Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
6. Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
7. Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
8. Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро.
9. Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.
10. Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями.
11. Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки.
12. Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень.
13. Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча.