Приповiстi 18:5-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

5. Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.

6. Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.

7. Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.

8. Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

9. Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.

10. Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

11. Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.

12. Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.

13. Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

14. Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?

15. Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.

16. Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.

Приповiстi 18