Приповiстi 17:5-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

5. Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.

6. Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.

7. Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.

8. Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.

9. Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.

10. Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.

11. Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.

12. Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.

13. Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.

Приповiстi 17