11. Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12. Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13. Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14. Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15. Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
16. Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
17. Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18. Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19. Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20. Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21. Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22. Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23. Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24. В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
25. Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26. Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
27. Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28. І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.