18. Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
19. Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.
20. Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
21. Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
22. Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
23. З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
24. Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.
25. Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
26. В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.
27. Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
28. Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.
29. Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
30. Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
31. Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
32. Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
33. У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
34. Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.