16. Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.
17. Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.
18. Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.
19. Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.
20. Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.
21. Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.
22. Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.
23. Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.