11. Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.
12. Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо.
13. Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.
14. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.
15. Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.
16. Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.
17. Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.
18. Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.