21. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23. Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27. Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28. Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.
29. За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30. Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31. За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32. Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33. Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.