14. Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -
15. Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16. Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17. Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18. Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19. Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20. Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23. Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;