25. По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.
26. Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!
27. Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!
28. Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.
29. Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!
30. Як же би міг один чоловік гнати тисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?
31. Бо не така їх скеля, як наша скеля: так судять самі вороги наші.
32. Бо виноград їх від винограду Содомського та з поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.
33. Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.
34. Хиба се не сховане в мене, не запечатане в коморах моїх?
35. Моя пімста і відплата буде того часу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх.
36. Но Господь судити ме нарід свій і змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.
37. І скаже він: Де ж боги їх, скеля, що на неї вповали,
38. Де вони, що поїдали тук жертов їх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.