22. Запалав бо мій гнїв і горіти ме аж до дна підземної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір
23. Згромаджу на них всї нещастя та й оберну всї стріли мої на них.
24. Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, пішлю на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.
25. По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.
26. Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!
27. Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!
28. Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.
29. Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!