15. Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж їх не стало.
16. І сталось, як всї спосібні до війни люде повимірали з між народу,
17. Тодї промовив Господь до мене так:
18. Перейдеш тепер через гряницї Моаба, мимо Ара.
19. І приближишся проти синів Амона; не тїсни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землї синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу.
20. Вважали ж і її землею велетнїв; перше жили там велетнї, і Амонії звали їх Самзумимами.
21. Люд той був великий лїчбою, і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осїлись на їх місцї,
22. Так як вчинив синам Езавовим, що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досї.
23. А Авимів, що жили селами до Гази, вигубили Кафторими, що, вийшовши з Кафтора, осїлись на займищах їх.
24. Вставайте, рушайте в дорогу і переходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і землею його; починай, бери в державу, і бий на його!
25. З того дня почну наводити ляк і пострах перед тобою на всї народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтїти муть перед тобою.
26. І послав я посли з Кадемот-степу до Сигона, царя Гезбонського, з мирними словами, кажучи: