15. Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16. Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17. От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18. Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19. Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20. Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21. О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22. Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?