47. Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.
48. Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49. Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50. Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51. Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52. Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53. Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54. Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55. І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56. Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57. Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58. Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59. Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60. Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61. Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене,
62. (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63. Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня.
64. О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65. Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;