41. Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42. Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43. Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44. Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45. Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46. Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47. Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.
48. Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49. Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50. Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51. Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52. Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53. Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54. Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55. І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56. Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!