37. Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38. Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39. Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40. Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41. Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42. Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43. Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44. Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45. Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46. Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47. Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.
48. Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49. Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,