31. Бо не на віки Господь покидає;
32. Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33. Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34. А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35. Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36. Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37. Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38. Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39. Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40. Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41. Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42. Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43. Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44. Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;