30. Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31. Бо не на віки Господь покидає;
32. Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33. Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34. А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35. Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,